Чому FB?

…а не Cinzano?

Кіно, Мерло і доміно

Між партнерами й спонсорами мистецьких проектів не завжди складаються гармонійні стосунки. Про «Французький бульвар» (точніше, про споріднену торгівельну марку – авторські  »Вина Гулієвих») я почув, коли готувалося інтерв’ю для журналу «DrinkArt». Мене дуже заціквило це авторське вино з бесарабських виноградників, але на фотосесію чомусь потрапив… вермут Cinzano. Просто дилери італійців змогли запропонувати виданню більше.))

Я нічого не маю проти чудового італійського бренду, але не маю і нічого й «За»! Бо він, ажніяким боком, не пов’язаний з моєю творчістю. Чому тоді не Кока Кола? А вина Бесарабії… вони – частина того сонця, того ланшафту, тієї культури, що увібрала в себе і скіфів, і елінів. Ця культура стала головною темою всього проекту elGephest (Електро-Гефест), що триває вже більш, як двадцять років – з часів моєї першої подорожі Північним Причорномор’ям.

Мерло та Сапераві від FB, локалізація по геграфічних координатах

Те, що я роблю, останім часом набуло назви «техно-елінізм» – тобто поєднання сучасних технологій із античними міфами. Але ця античність здебільшого локалізована саме в українському Чорномор’ї. Тут, власно, і видбувається дія локального проекту «Дар Посейдона». Це й робить мою справу спорідненою із роботою бесарабських виноробів. Подивіться – розташування виноградників чітко й ретельно зафіксовано географічними координатами Чорномор’я. Якість візуального дизайну, який ви бачите, а також рівень технологічного забеспечення, про який можна довідатись із сайту FB доводять – з «техно» в одеситів також все гаразд.

Кажуть: «Винороб і митець створюють і продають одне й те саме – ЛЕГЕНДУ».

Думаю, що у випадку ТМ «Французький бульвар» та elGephest це цілком справедливо і наочно.